Końcówka lat osiemdziesiątych …
Młodzież, dzieciaki jeszcze, 14-16 lat, niepokorni, bojkotujący to czego od nich wymagano
w domach i w szkołach, w których brak było wsparcia, pomocy, szansy na zrealizowanie ambicji i potrzeby osiągnięć …
Eksperymentujący z alkoholem, narkotykami, seksem, życiem w/g nagannych społecznie zasad, poszukujący wreszcie zwykłej akceptacji, zrozumienia….
I dorośli, którzy się ich nie przestraszyli, chcieli pomóc i odważyli na spotkania
z nimi…
Połączyła ich socjoterapia, specyficzna praca dająca młodym nadzieję na polepszenie wielu spraw w ich życiu, wyrwanie z zaklętego kręgu izolacji i traktowania jak stracone pokolenie!
Rok 1992 … powstaje Szkolny Ośrodek Socjoterapii w Łodzi przy ul. Wapiennej 24a!
Tu kadra zapalonych socjoterapeutów tworzy specyficzne miejsce gdzie te nadzieje nabierają jeszcze bardziej realnych kształtów.
Tu młodzież znajduje pomoc w uporaniu się z zaległościami szkolnymi, tu może się zatrzymać
w pogrążaniu w patologię, tu po partnersku się dogaduje z dorosłymi, którzy są jednocześnie dojrzali, trzeźwi i im życzliwi oraz potrafią ich zrozumieć.
Tu współtworzą miejsce, ustalają wspólne zasady i wyciągają konsekwencje wobec tych, którzy je naruszają – uczą się odpowiedzialności budując społeczność jakiej do tej pory jeszcze nie poznali..
Tu chcą spędzać czas, bo wreszcie dużo od nich zależy.
Tu mogą nocować, gdy potrzebują w bezpiecznym miejscu schować się na jakiś czas przed trudnościami nie do udźwignięcia.
Tu się zaprzyjaźniają, nabierają wiary, że dużo mogą i siły, żeby coś osiągnąć, potem dorośleją, czasem ze sobą pobierają, radzą się jak wychowywać dzieci, wracają na wspólne Święta lub kiedy dopada ich kryzys i potrzebują wsparcia.
Rok 2019 …
Młodzieżowy Ośrodek Socjoterapii „SOS” nr 1, pozostaje Szkołą Ostatniej Szansy – jak ją przed laty nazwały „dzieciaki” – dla wielu zagubionych w skostniałym systemie szkolnym, potrzebujących pomocy, zrozumienia i akceptacji ze strony zaangażowanych dorosłych, którym gotowi są zaufać.
Трохи історії
Кінець вісімдесятих років …
Молодь, ще діти, 14-16 років, які кидають виклик всьому світу, бойкотують то, що від них вимагали в домівках і школах, де не було підтримки, допомоги, можливості реалізувати амбіції і потреби в досягненнях... Які експериментують з алкоголем, наркотиками, сексом, життям за соціально осудливими правилами, які шукають, врешті-решт, простого прийняття, розуміння...
І дорослі, які не злякалися їх, захотіли допомогти і наважилися з ними зустрітися...
Їх об’єднала соціотерапія - специфічна робота, яка дає молодим людям надію на покращення багатьох речей в їхньому житті, розрив порочного кола ізоляції та ставлення до них, як до втраченого покоління!
1992 рік … виникає Шкільний соціально-терапевтичний центр в м. Лодзь (ul. Wapienna 24A)!
Тут команда затятих соціотерапевтів створює особливе місце, де ці надії стають ще більш реальними.
Тут підлітки знаходять допомогу у вирішенні шкільних проблем, перестають занурюватись у патологію, по-партнерськи спілкуються з дорослими, які водночас зрілі, тверезі та добрі до них, і можуть їх зрозуміти.
Тут вони спільно створюють місце, встановлюють спільні правила та роблять висновки щодо тих, хто їх порушує, – вчаться відповідальності, будуючи спільноту, з якою до цього часу ще не були знайомі.
Тут вони хочуть проводити тут час, оскільки саме від них багато що залежить.
Тут вони можуть ночувати, коли потребують безпечного місця, щоб на деякий час сховатися від нестерпних труднощів.
Тут вони дружать, набувають віри у те, що мають достатньо сил для досягнення успіхів, потім дорослішають, інколи одружуються, радяться, як виховувати дітей, збираються на Різдво або коли мають життєву кризу і потребують підтримки.
2022 рік…
Молодіжний соціально-терапевтичний центр «SOS» №1 (pol. Młodzieżowy Ośrodek Socjoterapii «SOS» nr 1), лишається «школою останнього шансу», як називали її «діти» багато років тому, для багатьох загублених в закостенілій шкільній системі, потребуючих допомоги, розуміння і схвалення з боку небайдужих дорослих, яким вони готові довіритися.